Кожен із нас назве цей етап по-своєму. Для мене ж — це річниця життя і праці в умовах бойових дій, але уже на всій території України. До цього було восьмирічне «тренування». Тоді в умовах війни опинилися лише частина читачів та авторів журналу «КАДРОВИК.UA». Саме завдяки їм торік редакція не розгубилася і вже на власній практиці запровадила кейси роботи під час війни. Упродовж року ми вдосконалювали ці кейси і масштабували. Ми вистояли завдяки нашим читачам — звичайним кадровикам, роботодавцям і працівникам, які весь цей час продовжували працювати. Їхня праця, цілком логічні й закономірні за умов, що склалися, запитання, щоденна потреба безпомилково застосовувати норми трудового законодавства є нашою найпотужнішою  мотивацією не опускати рук і працювати разом із ними. За цей рік війни ми стали опорою один для одного. Опорою для опору в цій війні! І те, що всі ми продовжуємо працювати — на будь-якому підприємстві, в усіх куточках України — є запорукою того, що ми не скоримося. І так буде й надалі!

Попереду — лише перемога. Вірю, що наблизити її здатна наша спільна наполеглива праця, адже здатність працювати і розвиватися в умовах війни — це неабияка сила, і вона в нас є. І ми, редакція проєктів «КАДРОВИК.UA», допоможемо цю силу зберегти і зміцнити.