Деякі особливості надання «чорнобильської» відпустки

Ситуація

Працівникові було надано «чорнобильську» відпустку тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів із 23 грудня 2022 року до 7 січня 2023 року за 2022 календарний рік. Чи не вважатиметься це порушенням законодавства про працю, адже частину відпустки надано в наступному році? На підприємстві є ще працівник — «чорнобилець» категорії 2, який працює на атестованому робочому місці (шкідливі і важкі умови праці). За роботу в таких умовах передбачено надання щорічної додаткової відпустки тривалістю 7 календарних днів. Тобто працівникові має надаватися щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні, щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю 7 календарних днів та «чорнобильська» відпустка (раз на календарний рік) тривалістю 16 календарних днів?

Щодо надання «чорнобильської» відпустки у «перехідний» період

Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — Закон № 796).

Законом № 796 визначено, зокрема, категорії громадян, які мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Категорії громадян, які мають право на «чорнобильську» відпустку:

громадяни, віднесені до категорії 1 (п. 22 частини першої ст. 20 Закону № 796)
громадяни, віднесені до категорії 2 (п. 1 частини першої ст. 21 Закону № 796)
один із батьків дитини з інвалідністю, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою, або особа, яка їх замінює (п. 3 частини третьої ст. 30 Закону № 796)

У Законі № 796 тривалість «чорнобильської» відпустки визначено у робочих днях — 14 робочих днів. Коли ухвалювали Закон № 796, до уваги брали 6-денний робочий тиждень й обчислення тривалості відпустки у робочих днях. З того часу трудове законодавство змінилося: підприємства переважно працюють у режимі 5-денного робочого тижня, а тривалість відпусток обчислюється у календарних днях (частина перша ст. 5 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки»; далі — Закон № 504). Отже, тривалість «чорнобильської» відпустки становить 16 календарних днів. Слід зауважити, що в деяких нормативно-правових актах, які регулюють надання «чорнобильської» відпустки, її тривалість визначено з уточненням: 14 робочих (16 календарних) днів (наприклад, у підп. 9 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936; далі — Порядок № 936).

На «чорнобильську» відпустку не поширюються норми Закону № 504. Ця відпустка не може бути перенесена на інший календарний рік, не ділиться на частини, не продовжується на період святкових і неробочих днів, не переноситься на інший період та не продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника, не може бути замінена грошовою компенсацією і не компенсується у разі звільнення. Зазначена відпустка надається працівникові на оздоровлення за шкоду, заподіяну Чорнобильською катастрофою, незалежно від часу роботи на підприємстві.

Отже, «чорнобильська» відпустка має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний рік не допускається. Такий висновок убачається, зокрема, зі змісту пунктів 5 і 6 Порядку № 936. Адже оплата «чорнобильської» відпустки працівникові здійснюється за місцем основної роботи, але далі кошти відшкодовуються з державного бюджету через органи соціального захисту населення. Для цього підприємство повинно подати до органу соціального захисту населення не пізніше ніж за 2 місяці до початку кожного бюджетного періоду (року) графік «чорнобильських» відпусток працівників на наступний бюджетний період.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить 1 календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України).

В описаній ситуації «чорнобильську» відпустку надано в «перехідний» період: вона розпочалася у 2022 році і закінчилася у 2023 році. Період надання такої відпустки мало би бути передбачено графіком на 2022 рік і бюджетні кошти на її відшкодування повинно було бути заплановано у 2022 році.

Відповідно до пункту 3 розділу II Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 132 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2011 року № 1798, виплати за невідпрацьований час визнаються зобов’язанням у тому періоді, в якому настає подія щодо виплати таких зобов’язань.

Думка мінсоцполітики

Лист Міністерства праці та соціальної політики України

від 14.06.2006 № 206/13/116-06
(Витяг)

Щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Така відпустка має бути використана протягом календарного року, якщо працівник не реалізував своє право на неї в поточному році, перенесення її на наступний рік не допускається. У випадку, коли працівникові була надана така додаткова відпустка у кінці 2005 року і частина її припала на 2006 рік, це вважатиметься відпусткою за 2005 рік. У 2006 році працівник матиме право на неї повної тривалості.

Таким чином, у нашому випадку зобов’язання за виплатами настали у 2022 році, тому «чорнобильська» відпустка вважається наданою за 2022 рік.

Щодо надання «чорнобильської» відпустки працівникові, який має право на щорічну додаткову відпустку

Порядок надання відпусток регулюється, зокрема, Кодексом законів про працю України і Законом № 504. Так, у розділі ІІ Закону № 504 викладено вимоги до щорічних відпусток, а саме:

умови надання щорічної основної відпустки та її тривалість (ст. 6);
умови надання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість (ст. 7);
умови надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці та її тривалість (ст. 8).

Що стосується обов’язковості надання щорічної основної відпустки і визначення її тривалості, то тут, як правило, запитань не виникає, на відміну від щорічних додаткових відпусток. Кожна із щорічних додаткових відпусток надається за певних підстав і певної тривалості.

Так, у статті 7 Закону № 504 зазначено, що щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Статтею 8 Закону № 504 передбачено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

На кожному підприємстві, на кожному окремому робочому місці свої умови праці. Інколи робоче місце «підпадає» під особливі і шкідливі умови праці одночасно.

Приклад

Інженер-лаборант працює у шкідливих умовах, що підтверджено атестацією робочих місць, і має право на щорічну додаткову відпустку за роботу в таких умовах тривалістю 4 календарних дні. Окрім того, він зайнятий роботою за комп’ютером більше половини робочого дня і має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 2 календарних дні.

У частині першій статті 10 Закону № 504 зазначено, що щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 Закону № 504, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником.

Отже, працівник сам обирає, якою щорічною додатковою відпусткою він скористається.

Слід зауважити, що «чорнобильська» відпустка не належить до щорічних відпусток і норми Закону № 504 на неї не поширюються. Порядок надання «чорнобильської» відпустки регулюється Законом № 796.

У частині першій статті 13 Закону № 796 зазначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її. Згідно з пунктами 5 і 6 Порядку № 936 оплата «чорнобильської» відпустки працівникові здійснюється за місцем основної роботи, але далі кошти відшкодовуються з державного бюджету через органи соціального захисту населення.

Отже, «чорнобильська» відпустка не є щорічною додатковою відпусткою, тому її надання частиною першою статті 10 Закону № 504 не регулюється. А відтак, в описаній ситуації працівникові мають надати всі зазначені види відпусток: щорічну основну, щорічну додаткову за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та «чорнобильську».