«Посадові особи» у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП
Актуальні запитання:
- Які категорії працівників можна віднести до категорії «посадові особи» в розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП?
- Чи можна вважати синонімічними поняття «посадова особа» і «службова особа»?
Згідно із Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» (далі — Закон № 1255) частину першу статті 41 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) було доповнено пунктом 5, яким установлено додаткову підставу розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов, а саме припинення повноважень посадових осіб.
У законодавстві про працю відсутнє визначення поняття «посадова особа», тому під час вирішення питання про припинення трудового договору на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП доречно керуватися, зокрема, роз’ясненням Державної інспекції України з питань праці «Категорія «посадові особи» у трудовому законодавстві» від 24 липня 2014 року (далі — Роз’яснення).
Оскільки метою Закону № 1255 передбачалося підвищення рівня захисту прав інвесторів та відповідальності посадових осіб господарських товариств у разі заподіяння шкоди товариству їхніми неправомірними діями, звільнення на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП стосується насамперед посадових осіб господарських товариств.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи — голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.
Частиною 1 статті 42 Закону України від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.
Крім того, частиною 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства.
Отже, посадовими особами підприємства є, зокрема, голова правління, президент, генеральний директор, директор, заступник директора, головний бухгалтер незалежно від форми власності підприємства.
Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Визначаючи у статуті посадових осіб, доречно керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво». Відповідно до цієї постанови службова особа (у Роз’ясненні зазначено, що поняття «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними) має бути наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками.
Термін
Організаційно-розпорядчі обов’язки — це обов’язки із здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Адміністративно-господарські обов’язки — це обов’язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачів складів, магазинів, майстерень, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
До посадових осіб у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП можна віднести, зокрема, категорію працівників, визначених як «посадові особи» в статті 2 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», у статті 2 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» та як «службові особи» у примітці до статті 364 Кримінального кодексу України.
Таким чином, посадовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних або комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.
