Різдво — свято миру, добра і милосердя. Час, коли кожен із нас прагне умиротворення, оповитого особливою атмосферою надії та дива. Напевно, життя під час війни — це і є найбільше диво, яке стається щодня і щомиті. Диво для тих, хто живе, і для тих, хто вижив.
Дехто
міг би заперечити: про яке диво життя може йтися на Різдво, коли палають
синьо-жовтими вогнищами прапори над тими, для кого земне світло згасло навіки?
Так. Проте вони віддали свої життя заради того, щоб жили
ми, щоб жила Україна. Тому вони житимуть вічно, як і той, чиє життя більш ніж 2000 років
тому освітила Вифлеємська зірка, і та надія, яку кожного року дарує Різдво
Христове.
На
різдвяні та новорічні свята нас сповнюють світлі сподівання на те, що життя
триватиме і що ми житимемо в своїй вільній, сильній, незалежній Україні, бо так
нам заповідано.
Згадайте
минуле! Свято Різдва українці пронесли крізь тортури, заборону та зневіру
більшості. Хіба це не диво, що людська пам’ять усупереч усім випробуванням
зберегла дух Різдва? Диво і те, що навіть дорослі в темні часи сподіваються
тільки на сяйво зірки — символ надії, віри та життя.
З
Різдвом Христовим!
З Новим роком!
