Запитання гарячої лінії. Строки повідомлення працівників про зміну істотних умов праці та «скорочення» під час воєнного стану
На підприємстві відбуваються зміни в організації виробництва і праці. У деяких працівників змінюються істотні умови праці, а деякі посади взагалі підлягають скороченню. У які строки потрібно попередити працівників про зміну істотних умов праці та про «скорочення» під час дії воєнного стану?
Про зміну істотних умов праці — не пізніше як до запровадження таких умов. Про «скорочення» — не пізніше ніж за 2 місяці.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2023 року у справі № 462/7642/21 зауважив, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), не тотожна звільненню у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов.
Відповідно до частин першої і третьої статті 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство). У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Згідно із частинами другою і третьою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника із зазначених підстав (окрім випадку повної ліквідації підприємства) у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Слід зауважити, що відповідно до частин 1 і 2 статті 5 Закону № 2136 у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, обраних до профспілкових органів.
Отже, у період дії воєнного стану працівників попереджають про зміну істотних умов праці не пізніше як до запровадження таких умов. Попередження працівників про майбутнє вивільнення має відбуватися після ухвалення роботодавцем рішення про скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, але не пізніше ніж за 2 місяці до дати звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.
