Кандидат на посаду часто змінює робоче місце: про що це говорить та як діяти роботодавцю?
Як вважаєте, чи може робота постійно приносити задоволення? А чи змінюється ставлення до роботи через 5 або 10 років? За ідеологією радянської влади людина повинна була працювати на одному місці роботи фактично все своє трудове життя. Звичайно, це не було аксіомою і траплялися випадки, коли людина змінювала місце роботи, але це було рідко. Інакше й бути не могло, адже радянська планова економіка передбачала чітке виконання плану, а з плинністю кадрів досягти цього було б дуже важко. Часи змінилися, і ринкові відносити привнесли зовсім інший підхід до ведення бізнесу та участі в ньому працівників. Сьогодні більшість роботодавців упевнені в тому, що незамінних працівників не буває. Тому українська корпоративна культура базується на чіткій вертикалі ведення бізнесу. Для того щоб роботодавець «почув» нижчу ланку працівників (особливо щодо питань погіршення, на їхню думку, умов і оплати праці), перші мають постійно проходити шлях від нижчого, середнього та вищого менеджменту, або ж діяти радикальними методами — через страйки. Зазвичай такі дії ні до чого позитивного не приводять, і працівники вирішують змінити місце роботи, шукаючи більш прийнятні умови та оплату праці.
