Чи можна оплачувати перші 5 днів непрацездатності в розмірі 100 % незалежно від страхового стажу?

Ситуація

Порядок й умови оплати листків непрацездатності за рахунок коштів соціального страхування визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105), а умови оплати листків непрацездатності за рахунок коштів роботодавця — Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440 (далі — Порядок № 440).

Щодо оплати тимчасової непрацездатності залежно від страхового стажу

Відповідно до пункту 5 Порядку № 440 дні тимчасової непрацездатності оплачують залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 17 Закону № 1105.

Застраховані особи, у т. ч. наймані працівники, страховий стаж яких за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку становить за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування менше 6 місяців, мають право на оплату днів тимчасової непрацездатності в розмірі, який визначається з огляду на нараховану заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, але не перевищує в розрахунку на місяць розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Зазначена норма відповідає положенням частини 4 статті 12 Закону № 1105.

Безпосередньо частина 1 статті 17 Закону № 1105 визначає, що оплачувати листок непрацездатності потрібно з урахуванням розміру страхового стажу працівника.

Водночас, незалежно від страхового стажу, в розмірі 100 % від середньоденного заробітку нараховують страхову виплату працівникам, якщо вони є:

• постраждалими 1–3 категорії від Чорнобильської катастрофи або доглядають за дитиною молодшою 14 років, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи;
• ветеранами війни, постраждалими учасниками Революції Гідності та членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членами сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
• особами, віднесеними до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України від 23 березня 2000 року № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань»;
• донорами, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України від 30 вересня 2020 року № 931-IX «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;
• особами, реабілітованими відповідно до Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років», із числа репресованих у формах позбавлення / обмеження волі / примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

Щодо бюджетного сектору

Отже, нормативні акти чітко визначають умови та розміри оплати періоду тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності. Оплачувати перші 5 днів тимчасової непрацездатності в розмірі 100 % незалежно від страхового стажу не можна.

Особливо важливо дотримуватись такої умови бюджетному сектору, адже перші 5 днів непрацездатності вони оплачують не з власних коштів, а з бюджетних; такі витрати контролює Державна фінансова інспекція та її територіальні органи.

Щодо приватного сектору

Що стосується приватного сектору, то за витрату власних коштів ніхто роботодавця не звинуватить, навпаки працівники подякують за турботу. Проте можуть виникнути проблеми.

Звісно, роботодавець із приватного сектору може прописати в колективному договорі таку пільгу, як «оплата перших 5 днів непрацездатності в розмірі 100 % незалежно від страхового стажу працівника», але ця пільга буде незаконною.

Згідно зі статтею 13 Кодексу законів про працю України положення колективного договору можуть передбачати додаткові порівняно із чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, але в жодному разі не порушувати визначені законом умови надання соціальних виплат.

Отже, якщо в роботодавця є бажання за власний рахунок надавати працівникам, які перебувають на «лікарняному», додаткову соціальну виплату, він може прописати це в колективному договорі, але назвати її саме «додатковою допомогою по тимчасовій непрацездатності за рахунок роботодавця».

Ухвалюючи рішення про оплату 100 % усім працівникам, роботодавець має враховувати можливі проблеми.

Радимо не вигадувати велосипед, а краще виплачувати працівникам гідну заробітну плату, щоб вони могли забезпечити собі гарні умови життя і, як наслідок, менше хворіли, відповідно більше працювали та досягали кращих результатів у роботі.