Чи може студент бути працівником?
Статтею 43 Конституції України визначено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) державою забезпечується право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. За виконану працівником (громадянином) роботу роботодавець виплачує йому заробітну плату — винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі (частина перша ст. 94 КЗпП, частина перша ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР). У пункті 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI визначено, що зайнятість — це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов’язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі. А згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону до зайнятого населення належать особи, які, зокрема, навчаються за денною формою у закладах вищої освіти та поєднують навчання з роботою. До того ж абзацом 14 частини 1 статті 53 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII та пунктом 3 частини 1 статті 62 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII студентам забезпечено право на трудову діяльність у встановленому порядку в позанавчальний час. Однак постає запитання: до якої категорії працівників належать студенти — основних чи сумісників?
